Народилася Ярослава Музика 1 січня 1894 року у с. Залізцях на Тернопільщині в родині судді повітового суду Лева Стефановича і Теодори із Савчинських. Навча­лася у студії Ст. Батовського та Вільній академії красних мистецтв у Львові. Знайомство з М. Федюком, М. Бойчуком, дружба з П. Ковжуном, М. Осіньчуком і С. Гординським чітко визначили спря­мованість усієї подальшої діяль-ности Ярослави Музики, усе було підпорядковано розвитку націо­нального мистецтва.

Ярослава Музика пережила роки щасливого піднесення. У 1924 р. вона стає під вінець із Максимом Музикою, проректором Таємного українського університету (Львів, 1921—24 рр.), людиною активною та дійовою. І сама вона бере актив­ну участь в організації виставки ГДУМ, освоює нові для себе тех­ніки — батік, вибійку, пробує себе у графіці, а з початком роботи в Національному музеї береться за реставрацію. У 1928 р. доля спро­вадила її до Києва, у майстерню М. Бойчука. Захоплення стихією прекрасних ідей бойчукістів через твори самого М. Бойчука „Плач Ярославни", „Під яблунею", „Го­лова Спасителя" (1910—11 рр.). З тих часів маємо унікальні фо­тографії, де Музика — у колі відвідувачів майстерні М. Бойчука. Є нагода воскресити в пам'яті об­рази - П. Холодного, М. Федюка, М. Рудницького, П. Ковжуна, М. Осінчука, В. Січинського та ін­ших діячів культури, яким під силу було організувати навколо себе мистців в об'єднання АНУМ та видавати ілюстрований мисте­цький журнал, на сторінках якого друкувалася і Ярослава Музика. Зокрема, у числі 1-му (весна 1932 р.) у статті „Завдання консервації і реставрації" вона застерігала від некомпетентности у реставрації ікон... „щоби на майбутнє така легкодушна розтрата скарбів люд­ського духа не могла повторити­ся". В ті активні 30-і роки стрімко формувалася мистецька спрямованість Я. Музики, мина­ючи цілу низку впливів, щось вбираючи, наслідуючи або ж прос­то експериментуючи, вона досить широко продемонструвала свої можливості. Мандрівка подружжя Музик до країн Скандінавії (1933-1934 рр.), заняття в Академії Лота (1935 р.), зустріч із С. Крушельницькою на віллі Віареджіо в Італії ( тета пані Музики), участь в Українському Жіночому Конгресі — усе вливалося в одне русло — Мистецтво. Уже в 1935 р. Ярослава Музика разом із Б. Шульцом, А. Пронашком та Ф. Клейнманом.у залях Промислового му­зею організовує велику виставку. Потім буде постімпресіоністичне малярство „Гондоли. Венеція" (1935 р.), натюрморти. Можна ска­зати, що художниця тоді ще не визначилася остаточно, вона „ру­халася" у різні боки, освоюючи різнорідні техніки та пробуючи відмінні матеріяли. Однак її участь в АНУМ засвідчує збігання інтересів мистця із спрямованістю роботи об'єднання, яке впродовж кількох років демонструвало роз­мах творчих задумів, зацікавлення мистецькими новинами світу.

Лихом у долях багатьох людей обернувся 1939 рік. Із плином часу відкриваються нові й нові факти. В житті Ярослави Музики та сто­рінка ще не вивчена. Маємо факт — 1948 року вона репресована. Із слів небоги Богдани Фільц від­кривається картина побуту в Сибі­ру вона розколювала слюду і після роботи на рівних пластинках ро­била якісь малюнки. Сиділа разом із злочинцями, малювала їх. Офі­ційно їй інкримінували активну участь в АНУМ, сильний вплив на її мистецтво західніх течій та сумні вирази облич у картинах. Вирок був традиційний — 25 ро­ків заслання! Якою була дорога до Сибіру цій тендітній, шляхетній, витонченій жінці... Я не пробую відповісти, про це ще скажуть її товаришка по неволі Орися Сеник (із Борислава) та сотні жінок, які також пройшли дорогами „муж­ності".

Ярослава Музика за обрієм дому малювала обличчя „сплюндрова­них людських доль"- портрети жінок, виконані олівцем: „Рейзе, малярка-естонка", „Ґражина Ліпинська, полька", „Міля Козира", „Припадочна", „Троценко" (місяць перед смертю рисована), пейзажі і квіти — суниці, польові маки, тигрова Лілія; тінь смутку, лихо й людська невинність.

У 1955 році звільнена за амніс­тією. Для багатьох репресованих залишається загадкою, як удалося їй привезти із Сибіру рисунки — у тому пеклі ницости і страху у в'язнів не могло бути нічого осо­бистого. Сибірські зарисовки Яро­слави Музики своєю присутністю в експозиції виставки засвідчують абсурдність вигаданої совєтським урядом „дружби народів" і є доку­ментами.

Для творчости після повернення до Львова їй залишалося вісімнад­цять років. Вона використала їх сповна: в історії української графі­ки світитимуть ліногравюри „Шкапи" (1932), „Закохані", „Коні" (1932), серії монотипій та „Сим­воли Сковороди" (1970-71р.). Порт­рети М. Федюка, М. Рудницького, М. Музики позначені гостротою характеристик та живописною культурою; унікальними є емалі та мозаїчні композиції, живопис на склі, аплікація „Богдан Хмель­ницький", батіки. Вона своїм мис­тецтвом, добрими порадами вихо­вувала молодих І. Калинця, І. Остафійчука, Я. Мотику, Б. Романця, Н. Кирилову, І. Боднара, допов­нюючи „велику поему" українсь­кої культури працею цих людей. Дивний талант художника, все-охоплююча цікавість діяча, казко­ві здібності колекціонера — усі ці риси поєднані в одній особі Яро­слави Музики. У її колекції — твори товаришів: „Жіночй портрет" П. Холодного (1922-23 рр.), „Портрет А. Шептицького" М. Бойчука (1910-11 р.), „Богоматір" М. Осінчука, скульптура О. Лятуринської, українська ікона, дерев'яні свічн­ики, жіночі прикраси, інкрустовані меблі, кераміка, зразки єврейських вибійок, речі ханукального обряду, живопис на склі. Нині збірка та твори Я. Музика зберігаються у Львівській галереї мистецтв. За своє життя Ярослава Музика не одержувала ніяких нагород і не плекала чарів­них ілюзій щодо визнання своєї діяльности. Вона потребувала спілкування, і до неї приходили молоді люди. Мисткиня горіла бажанням творити, і різноманітні грані її таланту окремими рисами вкарбовані в історії української графіки, емалі, мозаїки, живопису, вибійки, реставрації. Ще зарано вважати творчість Ярослави Музи­ки вивченою. Гіпнотизуюча сила її творів має добру перспективу для зацікавлення істориків мис­тецтва.

Львів.1973 р.

Погляди, висловлені у записах UkrainArt блогу, є власними поглядами їх авторів і не обов'язково відображають нашу, як упорядників сайту UkrainArt.com, позицію. Також, ми не несемо відповідальності за зміст коментарів, опублікованих під окремими записами блогу.