Для цього є відповідний ґрунт: крім фахової мистецької освіти (Львівський державний коледж декоративно-ужиткового мистецтва ім. І.Труша та Львівська національна академія мистецтв, за спеціальністю „реставрація творів мистецтва”) навчалась на відділі академічного співу Львівського державного музичного училища ім. С.Людкевича та в аспірантурі кафедри історії і теорії культури філософського факультету Львівського національного університету ім. І.Франка. Дисертаційна тема „Еволюція світоглядно-філософських засад українського образотворчого мистецтва на рубежі XIX-XX ст.” в якійсь мірі зобов'язує авторку вже як практика мистецтва до внутрішньо вмотивованого пошуку через класичний вектор розвитку художньої культури. Відтак спокусливі зору виклики натури зустрілися зі зворотною дією поетичної настанови авторки, в якій уже на сьогодні тріумфує індивідуальність у дзеркалі досвіду саморефлексій.
Стратегічно Дарина Скринник-Миська скерована до чуттєвого типу письма, в якому найбільше реалізується її екзистенція. Переважна більшість картин – це маніфест „привітання життя”, відкритий погляд на повітряний простір з вібраціями світла й кольору. Художниця надає значення кожній видовій деталі чи мимовільному настрою природи, тонко схоплюючи унікальність миті. До неї молода авторка вже не буде повертатися, її чекають нові й нові враження, маленькі відкриття. Але все, що „документується” сьогодні – це розпливи неприхованої радості й захвату. Разом з тим сонценосна емоційна платформа переважної більшості пейзажів Дарини підкоряється її ж майстерній руці, здатній „систематизувати” елементи природної стихії через загострення найбільш значимих характеристик відповідного простору.
При незначних відмінностях в системі виражальних засобів малярські твори Дарини Скринник-Миськи позначають траєкторію динамічного розвитку молодої художниці від пленерно-відтворюючої до синтезуючої методології. Частина пейзажних мотивів має етюдний характер за структурою письма, а сам мотив зображення спрацьовує, насамперед, у факті прямої поетично-настроєвої інформації. Твори „Кладочка” (2004), „Вуличка”, „Замок у Білгород-Дністровському (2005), „Тустань” (2006), „Старий човен”, „Човни на озері Пісочному”, „Жовте поле” (2008) та інші в нюансах достовірно передають стан замріяності природно-предметного середовища, в проекції „антропології тиші”. Відсутність людини в цих композиціях компенсується „подихом” екзистенції самої авторки. Ескізність прописаних форм елементів природи чи атрибутів „тихого життя” лише збагачує елегійну тональність переданих мотивів. Дещо іншою типологічною групою сприймаються картини "Простір” (2005), „Пляж” (2006), „Яблуня вуйка Степана”, „Перетини”, „Сади цвітуть”, „Калюжа”, „Зелений Христос” (2008), в яких Дарина поглиблює експресію форми й кольору. В такий спосіб молода художниця гіперболізує натурний матеріал, вихоплюючи з нього питомий поетичний вміст. Ще в іншій образній редакції вирішено композиції „Горіх і хмара”, „Дуб 1”, „Урич” (2008), стабілізаційним засобом яких стає ідея декоративного узагальнення з елементами пластичної імпровізації. Ще в більшій мірі такі прийоми використано в іншій групі творів – „Чорний сонях” (2004), „Соняхи на рожевому”, „Хризантеми” (2007), „Сонях”, „Іриси”, „Жовтий ірис”, "Фіолетові тюльпани”, „Капуста” (2008), що претендує на одну з ймовірних ліній дальшого творчого розвитку художниці.
Але для означення дальшого творчого шляху Дарини Скринник-Миськи на рівні ідейної програми багато про що може сказати її здатність пов'язати поміж собою різні групи картин у концептуальну й структурно-образну цілісність. Властиво, це і є спроба авторської синтези, для якої мобілізовано як чуттєві, так і раціональні ресурси молодої творчої особистості. Результатом таких зусиль стало обґрунтування концепту „пори року” як однієї з найбільш універсальних моделей Життя. Дарина схильна бачити філософське підживлення своїм розмірковуванням на цю тему у спадщині Григорія Сковороди, з його тезою: „Все, що виповнює початок і світ цей, бувши тінню його, країв не має. Він завжди і скрізь із своїм початком, як тінь із яблунею. У тім лише різне, що дерево життя стоїть і перебуває, а тінь маліє; то проходить, то родиться, то щезне і є ніщо”. Ландшафт, на переконання художниці, є і початком, і продовженням Людини. Пошук людськості в людині – одна з принципових установок Дарини Скринник-Миськи як „розпорядника” своєї чуттєвості. В цьому інтелектуально збагаченому векторі творчості центральне місце посідають портрети, яким надано функцію символьного ствердження „екзистенційної інакшості й неповторності”. Разом з тим структурно-образні рішення портретних композицій „Весна”, „Літо”, „Осінь”, „Зима” не спрощують завдання з пошуком алегоричного знаменника пір року, а вказують на значну перетворюючу роботу авторки в смисловому наповненні портретного жанру, бажання оперувати інтонаційністю в настроєвій палітрі людських характерів з диференціацією емоційних станів і ментальних рис сучасників. Десь у цьому пункті скерованих зусиль авторки ландшафт „прописується” в Людині, а Людина стає носієм метафізичної, незбагненної в своїй смисловій комбінаториці, інформації.
В портретних образах Дарина Скринник-Миська демонструє неабиякий хист у передачі індивідуальних рис особи, модифікуючи пластичний ключ заради глибших структурно-образних означень Людини як Теми. Саме це накладає на авторку відповідальність за те, щоб цей жанр не звівся до звичного „списування” зовнішніх рис натури, безспіввідносно до її „внутрішнього рельєфу”. Сумарно досвід художниці прогресує в бік культурно-антропологічних студій над усією повнотою виявів руху в системі Людина/Природа. „У плинності світу людина намагається побачити закономірність, – стверджує Дарина. – Такою закономірністю є зміна пір року, проте ця зміна і вічна плинність властива самій людині”. З такою філософською настановою в кожен фрагмент життєвого простору, обласканому чистим поглядом молодої львівської художниці, привноситься свій коефіцієнт духовності, що дарує стимули новим й новим формам Всесвітньої Гармонії...
Роман Яців,
канд. мистецтвознавства
Погляди, висловлені у записах UkrainArt блогу, є власними поглядами їх авторів і не обов'язково відображають нашу, як упорядників сайту UkrainArt.com, позицію. Також, ми не несемо відповідальності за зміст коментарів, опублікованих під окремими записами блогу.
