Вона - живописець, дизайнер, трохи книжковий графік. Її роботи асоціюються з театром, в них існують предмети - символи, які уперто переносяться з однієї ситуації в іншу. Це перш за все маска, але також і скрипка, вінок із квітів, запалена свічка, шахова дошка, гральні карти, яблуко, пташине гніздо. Інша асоціація – старовинні листівки – ті, які колись, у «Срібному віці», були загальновідомою буденністю, а тепер прикрашають вишукані колекції. Здається, саме від них у героїв та героїнь художниці величезні сумні очі й загальне враження таємничості та беззахисності.

Ще художниця не без гордості зізнається, що любить модерн – з усіма наслідками, що випливають із цього. Однак модерн, при всій безсумнівній популярності цього стилю як «об’єкта любові» - явище складне і оманливе. Принаймні до його рафінованої крайності обожнювачі зазвичай не дотягують. Зрозуміло, величезна кількість п’єро, арлекінів і коломбін, підкреслена спрощеність яскравої композиції та символічність персонажів і деталей іще ні про що не свідчить. Модерн художниці – це скоріш «бель епок», яка щось із останнього з «великих стилів» запозичила, а щось йому протиставила – і протиставила дуже рішуче.

Ольга Володарська-Іщук народилась в 1956 році в м. Львові. Художню освіту отримала у Львівському училищі прикладного та декоративного мистецтва ім. І. Труша (художнє оформлення) та Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва (художнє скло). З 1982 р. учасник багатьох виставок і Україні та за кордоном. В її добірку - чотири персональні виставки і понад 10 групових. Роботи знаходяться в приватних збірках України, Польщі, Німеччини, Великобританії, Ізраїлю, США та Канади.